Відкриття Алеї Пам’яті в селі Любомирка
Сьогодні в Любомирці відбулася подія, сповнена глибокого змісту, болю та водночас гордості — відкриття Алеї Пам’яті, присвяченої нашому Герою-земляку Бойку Віталію Івановичу. Це місце, яке стане символом мужності, жертовності та незламності, нагадуватиме кожному з нас, якою дорогою ціною Україна виборює свободу.
В урочистостях взяли участь жителі громади, представники влади, школярі, рідні та земляки Віталія. Діти декламували вірші, створюючи атмосферу щирості й вдячності. Про дитячі і юнацькі роки розповіла у минулому директор школи Марія Войтвоська. Отець Сергій освятив місце пам’яті, благословивши всіх, хто приходитиме сюди з молитвою, смутком чи просто бажанням вшанувати Героя.
У вступному слові голова Ольгопільської громади Микола Савченко звернувся до присутніх зі словами, що глибоко торкнулися кожного:
«Ми всі мріємо про той день, коли такі алеї більше не доведеться відкривати… Але поки війна триває, ми зобов’язані вшановувати тих, хто віддав життя за нашу свободу. Банер Віталія — це не просто портрет. Це історія мужності, честі та непохитності… Нехай пам’ять про наших Героїв буде вічною».
Бойко Віталій Іванович — життя, сповнене гідності
Віталій народився 5 липня 1975 року. Єдиний син, опора батьків, людина, яку в селі знали як добру, світлу, працьовиту. Після школи здобув фах в Ольгопільському училищі, працював у лісництві та на будівництві. Він ніколи не боявся роботи — робив її з відповідальністю та сумлінням.
Умів дружити, поважати людей, підтримувати рідних і знайомих. Для багатьох він був прикладом спокою, надійності та людяності.
Коли прийшла велика біда — російське вторгнення, Віталій без вагань став до лав Збройних Сил України. Виконуючи бойове завдання як стрілець-помічник гранатометника, він загинув 1 квітня 2022 року. Йому було лише 46 — попереду могло бути ціле життя. Але свою найвищу ціну він віддав заради України.
Пам’ять, яка житиме вічно
Після загибелі Віталія довго вважали безвісти зниклим. Місяці очікування, молитви, надії болем відгукувалися в серцях рідних. Але навіть сьогодні, коли його ім’я викарбуване на Алеї Пам’яті, його тепла усмішка продовжує жити в тих, хто знав його з дитинства, хто служив поруч, хто просто цінував його як добру людину.
Тепер Алея Пам’яті в Любомирці стане місцем, де кожен зможе зупинитися на мить, пригадати, вклонитися, подякувати. Ми у вічному боргу перед такими людьми, як Віталій — перед їхньою мужністю, їхнім вибором і їхнім життям.
Вічна пам’ять, честь і слава Захисникам України.
