A A A K K K
для людей із порушенням зору
Ольгопільська громада
Вінницька область, Гайсинський район

Історична довідка

Ольгопіль,Україна

Гайсинський район,Вінницька область

Основні дані:

  • засноване у XVIII столітті
  • площа 40,1 км
  • густота населення 97,1 осіб/кв. км
  • поштовий індекс 24830

Географічні дані:

  • водойми річка Савранка;
  • найближча станція Яланець;
  • відстань до залізничної
  • станції 7 км


Місцева влада вулиця Центральна, 131

Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області


У селі знайдено поховання періоду Київської Русі, є пам’ятки черняхівської культури.

У 16 столітті долина річки Савранки була прикордонною смугою між українськими (тоді ще у складі Речі Посполитої) та турецькими володіннями. Таке сусідство не було спокійним, тому мирного поселення не було. У 17 столітті поселилися люди, які започаткували нове поселення.

Село стало іменуватися Рогізка – Чечельницька, час виникнення якого не встановлено, вперше в документах згадується за 1780 рік.

У 1793 році місцевість разом з іншими землями Правобережної України була анексована Російською імперією.

За згодою імператриці Катерини ІІ, один з утворених повітів Подільської губернії було названо Ольгопольським (на честь Великої княжни Ольги Павлівни, внучки Катерини ІІ), а повітовий центр – Ольгополь.

З 1812 року Ольгопіль, отримавши статус міста, ставши центром повіту, почав розвиватися і набирати обриси повітового міста.

У 1831 році в Ольгополі було відкрито ринок, а в 1832 році – аптеку для населення всього повіту. З 1837 року почав діяти постійний ярмарок.

У 1856 році в центрі міста було збудовано будинок князів Романових, який у 20 роках ХХ століття був зруйнований більшовиками.

За благословенням Подільського преосвященного Євсевія у 1859 році було закладено Свято - Михайлівський собор. Через дорогу навпроти собору Земство збудувало повітову тюрму. Кажуть, в’язнем тюрми був Устим Кармалюк.

Розвиваючись, Ольгопіль приваблював до себе ділових людей, які своїми капіталами сприяли розвитку місцевої економіки. На кінець ХІХ століття в містечку діяли 18 невеликих підприємств: винокурний завод, 13 вітряних та один водяний млин, пивоварний завод, два цегельних заводи, шевська майстерня. Головним предметом торгівлі була сільськогосподарська продукція. Щотижня проводилися базари. Функціонувало дві ощадні каси: при казначействі і поштово-телеграфній конторі; 42 лавки обслуговувало населення, кінотеатр, два фотоательє, дві друкарні, сім постоялих дворів, готель, картярський клуб.

Станом на 1 січня 1896 року у містечку проживало 10322 жителі (4948 чоловіків і 6374 жінок), із них православних – 5477, євреїв – 3820, католиків – 645, розкольників – 222, протестантів – 90, інших віро сповідувань – 68.

До кінця ХІХ століття в Ольгополі була досить упорядкована центральна вулиця, освітлена гасовими ліхтарями.

Повітовий центр мав непогану мережу навчальних закладів: 4 церковні школи, двокласне міське училище, однокласне «міністерське» училище. Діяла недільна школа при соборі, чоловіча, а пізніше й жіноча учительська семінарії.

У 1908 році медик Густав Олександрович Ківаковський викупив аптеку.

У 1912 році в місті стали монтувати першу в повіті телефонну мережу, яка вступила в дію 1 жовтня 1913 року.

Повіт мав свій друкований орган, який почав виходити в Ольгополі з 1913 року і називався «Ольгопольская земская газета».

У 1917 році місто стало частиною Української Народної Республіки. Протягом кількох років тривали бої за володіння Ольгополем. Наприкінці травня 1920 року втретє установилася більшовицька влада, та у квітні 1921 року загін повстанців Семена Заболотного вчинив наліт на червоноармійський гарнізон містечка, під час якого було вбито начальника прикордонної дивізії військ ВЧК України та Криму (колишньої 12-ї стрілецької дивізії Червоної Армії) Андрія Григоровича Реву та визволено із в’язниці заарештованих повстанців, серед яких сотників Клима та Солтиса.

У 1921 році повітовий центр із Ольгополя було переведено до Бершаді. У 1923 році Ольгопіль був позбавлений статусу міста, але залишився адміністративним центром Ольгопільського району Тульчинського округу.

Вже 21 червня 1923 року в Ольгополі було створено перше сільськогосподарське об'єднання, до якого об'єдналось шість селянських дворів для спільного обробітку землі і назвали його лаконічною назвою "Початок". Пізніше ще утворилось п’ять колгоспів. Значну роль у зміцненні колективізації відіграла Ольгопільська МТС, у якій у 1934 році налічувалося 40 тракторів і багато іншої техніки. Для підготовки досвідчених кадрів було відкрито школу механізації.

З 1926 року працювала районна трудова школа на 389 учнів, у якій викладали предмети 11 учителів (українська школа), та єврейська трудова школа на 150 учнів із 5 викладачами.

Голод 1932-1933 років забрав майже 600 життів, політичні репресії проти народу відправили на Соловки цвіт села, здебільшого освічених людей, євреїв, поляків.

Та ніщо не могло зупинити розвиток населеного пункту. За ударну працю та високі виробничі показники 18 колгоспників Ольгополя у 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, імена 5-и із них занесенні до Книги Пошани, ВСГВ.

Чималих успіхів було досягнуто в довоєнні роки в культурному й громадському житті. Розгорнули роботу 3 клуби, 2 хати-читальні, 2 бібліотеки. Вперше у повіті для дітей відкрили музичну школу та дитячий садок, 2 школи для дорослих, 17 пунктів лікнепу, товариство дослідників природи й охорони Культурних цінностей краю. З 1934 р. почала працювати середня школа.

Із перших днів німецько-радянської війни 809 ольгопільчан вирушили на фронт. Решта взялася за евакуацію народного добра.

27 липня 1941 року фашисти маршем увійшли в містечко. У серпні гітлерівці передали загарбані землі румунам і, за декретом Антонеску від 19 серпня 1941 року, Ольгопіль увійшов до складу губернаторства "Трансністрія ".

Нові власті організували в Ольгополі районну управу, комендатуру, два комендантських пости районну поліцію, гетто та тюрму-табір.

Для організації боротьби з ворогом був залишений редактор тодішньої районної газети «Ленінським шляхом» Митрофан Арефович Вельмик. Помічником у нього був Трохим Фадейович Заболотний. Месники налагоджували зв’язки з партизанами й підпільними групами інших сіл, гуртували сили для опору загарбникам.

Сотні жителів відважно билися на фронтах: Ілля Ілліч Стратійчук був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, Володимир Ізраїлович Пелер удостоєний трьох орденів Слави за ратні подвиги. Всього ж полягло в боях 602 ольгопільчани. За 33 місяці окупації було вбито і спалено живцем 95 мирних жителів, 41 – примусово вивезено до Німеччини.

22 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту відвоювали село і відновили радянський режим.

У 1947 році була прокладена нова радіолінія. В конторах колгоспів та у 50-хатах колгоспників були встановлені радіоточки.

У 1959 році всі колгоспи Ольгополя об'єдналися в один під спільною назвою « Україна»

Немало славних трудівників зросло на ольгопільській землі. За вагомі врожаї качанистої в 1971 році Іван Микитович Щербатий був удостоєний Ордена Леніна та Золотої Зірки, Героя Соціалістичної Праці. Два ордени Червоного прапора заслужила доярка Марія Шпильова, два ордени Трудової Слави ІІ та ІІІ ст.- доярка Шпильова Неоніла Степанівна, два ордена Трудового червоного прапора та ордена Жовтневої революції – механізатор Поліщук Іван Порфирович.

У 1970 році був збудований будинок культури, кінотеатр, у 1975 – універмаг, великий тваринницький комплекс, адмінбудинок, відкрито в центрі парку меморіал воїнам-визволителям.

Діяли в Ольгополі автопарк, цегляний завод, рибоводно-меліоративна станція, спец майстерня по ремонту тракторних причепів, управління газового господарства, олійня, інкубаторна станція, бойня, хлібозавод і інші об’єкти.

Уродженці та видатні особи села:

  • Гельфанд Ізраїль Мойсейович – академік, лауреат державної і Ленінської премії.
  • Баланівський Володимир Петрович - заслужений лікар України.
  • Білик Віталій Онуфрійович - кандидат економічних наук.
  • Баланівська Людмила Костянтинівна - заслужений лікарУкраїни.
  • Гарбуз Іван Герасимович - заслужений лікар України очолив бригаду лікарів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і він же отримав нагороду з Ізраїлю "Праведник мира"
  • Матвійчук Микола Филимонович - професор філософії, доктор наук.
  • Матковський Володимир Михайлович - заслужений артист України.
  • Марківський Іван Каленикович – доцент, заслужений журналіст України, кандидат філософських наук.
  • Готовчиць Георгій Олександрович - міністр у справах захисту населення по ліквідації наслідків аварії на Чернобильській АЕС, державний діяч.
  • Костогриз Сергій Григорович - доктор технічних наукпроректор з навчальної роботи технологічного університетуПоділля у м. Хмельницькому.
  • Паляничко Михайло Денисович - працівникпосольства у США від України.
  • Пеллер Володимир Ізраїлович - кавалер трьох орденів "Слави" і Герой Соціалістичної Праці.
  • Сєдєльніков Леонід Юхимович - заслужений журналіст Казахстану, письменник .
  • Стратійчук Ілля Ілліч - Герой Радянського Союзу .
  • Шпильовий Петро Дмитрович - заслужений тренер з акробатики.
  • Шойхет Емма Абрамівна - кандидат економічних наук.
  • Щербатий Григорій Савович - заслужений лікар України.
  • Щербатий Іван Микитович - Герой Соціалістичної Праці.
  • Дашко Фросина Яківна - заслужений лікар України.
  • Селівановський Олексій Павлович - критик, редактор журналів і газет.
  • Браїловська Євдокія Борисівна - історик, голова асоціації, в’язнів гетто.
  • Воробйов Олексій Олександрович - головний конструктор ТОВ " К Б Старатель"
  • ПоловинкаНаталія Юхимівна – Заслужена артистка України, актриса театру і кіно, режисер, педагог. Лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка.
  • Пузанова Тетяна Анатоліївна – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Вченої ради Харківського НУВС.
  • Бурбело Богдан Анатолійович - кандидат юридичних наук, начальника відділу криміналістичного забезпечення Слідчого управління ГУНП в Харківській області ,підполковник поліції.
  • Попова Ольга Леонідівна , кандидат економічних наук.
  • Попова Любов Леонідівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри організації підприємництва

Та біржової діяльності Національного університету біоресурсів та природокористування України..

В Ольгополі за роки перебудови багато втрачено трудових об’єктів.

Провідним підприємством у селі є АФ «Ольгопіль», яку очолює Павло Євгенович Каленич. Агрофірма приділяє значну увагу розвитку соціальної , освітньої, культурної, спортивної, медичної сфер села та сусідніх сіл, сприяючи тому, аби покращити умови і стимулювати навчання молоді. Щоб залучати ольгопільчан до озеленення та благоустрою села, керівник господарства виділив кошти на преміювання найкращих дворів.

Надається фінансова допомога лікарням. Місцеву лікарню повністю реставровано, завершуються ремонтні роботи.

За сприяння агрофірми в окремих школах (Ольгопіль, Тартак, Демівка) зроблено ремонти, осучаснено учительські та учнівські класи, оформлено кабінети інформатики.

У 1981 році був заснований місцевий хоровий колектив, який очолює Валентина Футимська. Народний колектив бере участь у конкурсах і фестивалях, стає дипломантом, лауреатом, призером конкурсів. Колектив підтримується та популяризується директором АФ «Ольгопіль» Павлом Євгеновичем Каленичом.

Відомим у селі є гурт «Файні молодички», який у 2020 році отримав звання народного.

18 вересня 2017 року відкрито пам’ятник Тарасу Шевченку під час проведення літературно – мистецького свята «Русалка Дністрова».

За підтримки місцевої агрофірми побудовано спортивну і тренажерну площадки, дитячий майданчик.

Цікавою місцевістю сучасності є сільська зона відпочинку на острові великого ставка під назвою «Тузла 2», де створено інфраструктуру для туризму і відпочинку, є своєрідний готель на воді. Дістатися до острова можна на яхті «Петра і Павла» або на понтоні.




У селі діє краєзнавчий музей. Побудовано парк відпочинку з пам’ятником мамонту, кістяк якого знайдено на Слободі в середині ХХ століття.



Символіка

У 1858 році керівник Департаменту герольдії Сенату Б. Кене розробив проект герба міста, взявши за основу існуючий проект 1851 року, виправивши його за новими, офіційно запровадженими 1857 року геральдичними правилами: «У зеленому щиті, насіяному золотими бджолами, срібні лопата й коса, покладені навхрест. У вільному куті щита герб Подільської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями і обрамлений двома золотими колосками, з’єднаними Олександрівською стрічкою».

Місцевості села

«Балкани» - можливо, від поселенців із Сербії та Болгарії або назва пішла від подібної краси цієї місцини до самих Балкан.

«Гнила» - внутрішній мікрорайон, північно-західна околиця, яка славилася виготовленням сушні з груш, яка коштувала дорого і перевозилася візниками-балагурами в Одесу та Умань.

«Слобода» - назва від «свобода», там селилися звільнені учасники польського повстання, католики. Окрасою Слободи була криниця із масивним дубовим хрестом, «поставленим рабами Божими Євстафієм та Євстинією на радість людям» з чудодійною водою.

«Москалівка» чи «Мацьківка» - походить від того, що колись там поселялися москалі у казармах.

«Піски» - можливо, через піщані rрунти. Місцину називають перлиною історії. Там знаходилася довершеної краси капличка, де полюбляло гуляти місцеве «панство» (134 дворяни, 21 особа духовенства, 216 купців) у ХІХ столітті. До цього часу збереглася «Біла Криниця» одна з найвідоміших криниць села. На кладовищі було 72 склепи, поховано флігель-ад’ютанта Катерини ІІ Вігеля та красуню Марцеліну із дому романових.

«Кут» - дві вулиці сходиться у вигляді кута, колись там постійно збиралася молодь на гуляння.

«Загора» - місцина, що знаходиться за горою.

«Замогила» - назва походить від слова «могила», козацька могила, в якій поховано 300 козаків і їх отаман, що загинули у бою з татарами, визволяючи бранців.

«Центр» - «містечко» (так називали люди), центральна частина міста, в якій розміщувалися земство, навчальні заклади, церква, тюрма, ратуша, базар, лавки.

Посилання

  • Ольгопіль – Інформаційно-пізнавальний портал/ Вінницька область у складі УРСР/ «Історія міст і сіл України»;
  • Ольгополь – уездный город Подольской губернии// Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона в 86 т.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.