Заповіт: як скласти та що передбачити
Життя швидкоплинне, а його закінчення непередбачуване. Тому варто завчасно подумати про своїх родичів та своє майно, долю якого після смерті потрібно буде вирішувати. Захистити своїх родичів від суперечок, а майно від «розпилювання» можна досить просто – склавши за життя зоповіт. Що це за документ, яка процедура його складення та що саме у ньому можна передбачити?
Які вимоги до складення та оформлення?
Чинним законодавством України передбачено, що кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна, залишивши заповіт. Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 Цивільного кодексу України).
Заповіт обов’язково складається за життя людини та набуває чинності лише після її смерті. Заповідач має право вільно розпоряджатися своїм майном, вільно обирати та призначати спадкоємців, в будь-який час скасовувати, змінювати та доповнювати вже посвідчений заповіт, а також укладати новий необмежену кількість разів без зазначення причин прийняття такого рішення. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнається недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту.
Заповіт повинен бути складений письмово із зазначенням місця та часу його складання та має бути особисто підписаний заповідачем. Пам’ятайте, що вчинення заповіту через представника не допускається. Далі заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, яким законом надано такі повноваження. Недотримання письмової форми заповіту та його не посвідчення має наслідком нікчемність такого правочину.
Заповіт викладається заповідачем власноручно або на його прохання може бути записаний нотаріусом за допомогою технічних засобів. Нотаріус має право ознайомитися зі змістом заповіту та вказати на недоліки, які можуть вплинути на його чинність, та необхідність їх усунення, упевнитись у справжності волі заповідача, аби запобігти виникненню спору у майбутньому.
Варто пам’ятати, що, якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.
Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Заповідач може скласти секретний заповіт, який подається в заклеєному конверті нотаріусу з підписом заповідача на конверті. У цьому разі нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, який опечатує. Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця. У присутності цих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, і оголошує заповіт. Про проголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.
Заповіт: необхідність посвідчення нотаріусом
Складений заповіт має бути обов’язково посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, яким законом надано такі повноваження. Недотримання цієї умови призведе до нікчемності даного документа, тобто по факту заповіт буде недійсним і не матиме ніяких юридичних наслідків.
Необхідно пам’ятати, що в населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт (крім секретного) може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (наприклад, секретарем виконкому).
Окрім того, заповіт в окремих випадках може бути посвідчений:
- головним лікарем (його заступником) – якщо особа перебуває в лікарні чи іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
- капітаном судна – якщо особа перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- начальником експедиції – якщо особа перебуває в пошуковій або іншій експедиції;
- командиром (начальником) військової частини (з’єднання, установи тощо) – якщо особа є військовослужбовцем, в пунктах дислокації, де немає нотаріусів, це ж стосується складання заповіту членами сім’ї військовослужбовця;
- начальником установи виконання покарань, начальником слідчого ізолятора – якщо особа там перебуває.
Перелічені вище заповіти обов’язково посвідчуються при свідках та прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
У інших випадках свідки можуть присутні на бажання заповідача. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. В такому разі до тексту заповіту обов’язково заносять відомості про особу свідків. Разом з цим, свідками не можуть бути нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом та члени сім’ї і родичі спадкоємців за заповітом, свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Важливо скласти заповіт таким чином, щоб в майбутньому не виникало різночитання та двоякого розуміння волі заповідача, що може ускладнити та затягнути процес спадкування. Тобто особливу увагу приділити саме змісту. Тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору тлумачення заповіту провадиться судом.
Хочемо зауважити, що оформлений заповіт у державного нотаріуса, у сільській раді, чи у приватного нотаріуса матиме однакову юридичну силу. Різниця буде лише у розмірі коштів, сплачених за посвідчення такого заповіту. Однак, що стосується оформлення заповіту в сільській раді, необхідно пам’ятати, що посадові особи такого органу рідко мають юридичну освіту. Тому доцільно посвідчувати заповіт в сільській раді тоді, коли сам заповіт є простим, невеликим за обсягом та складається із пунктів, які є чіткими за змістом. У разі коли майна у вас багато, а бажаючих отримати це майно ще більше, то в такому випадку з метою уникнення випадків невірності складення заповіту чи невідповідності його встановленим вимогам, або уникнення у майбутньому неоднозначного трактування його умов, краще все таки звертатися до нотаріуса.
Хто може стати спадкоємцем за заповітом?
При складенні заповіту діє принцип свободи заповіту, який означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі. При цьому не вимагаються ні документальні докази щодо наявності цього майна, ні згода особи, на яку посвідчується заповіт. Заповіт може бути складений та посвідчений як на користь однієї, так і кількох осіб.
Законодавством України не визначено обмежень, що зазначені в заповіті особи повинні перебувати в родинних відносинах із заповідачем. Якщо він вирішить позбавити своїх родичів права на спадкування та заповісти все сусідці – це його особисте право. Лише в разі відсутності заповіту або визнання його недійсним, спадкування буде здійснюватись за законом. Якщо ж довести недійсність не вдасться, право на спадок отримують особи, які зазначені в заповіті.
Разом з цим, законодавством України захищено права певної категорії осіб, які незалежно від наявності заповіту, мають право на обов’язкову частку в спадщині. До таких осіб належать: неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, котрі, незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Зазначений перелік є вичерпний та додатковому розширенню не підлягає.
Зверніть увагу, що якщо спадкодавцем може бути виключно дієздатна фізична особа, то спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава.
Що може бути передано у спадщину та за яких умов?
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. При складенні заповіту на користь кількох осіб, радили б спадкодавцю зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призначає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або і відсотках. Частина спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
До заповіту можуть бути включені розпорядження немайнового характеру (про порядок здійснення поховання, бажання призначити опіку та інші розпорядження, які не суперечать Закону). Також Законом передбачений заповіт з умовою, тобто заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою. Такою умовою може бути, наприклад: здобуття освіти, одруження, народження дитини тощо. Такі умови не можуть суперечити закону та моральним засадам суспільства.
Спадкодавець має право підпризначити спадкоємця, тобто укладаючи заповіт призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, або ж у разі відсутності умов, визначених у заповіті, про які йшлося вище.
Необхідно зазначити про усунення від права на спадкування. Не мають права на спадкування:
особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Таким заповітом призначаються спадкоємці об’єктів спільної сумісної власності подружжя. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після смерті одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених ними у заповіті.
За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті.
Наостанок хочеться нагадати про те, що як при спадкуванні за заповітом, так і при спадкуванні за законом до спадкоємців переходять не лише права, які пов’язані із спадковим майном, але й обов’язки. Тобто, наприклад, при спадкуванні майна, яке перебуває в кредиті спадкується не лише право власності на таке майно, але й обов’язок сплатити кредит.
У зв’язку з цим законом передбачене право спадкоємця на відмову від спадщини, при чому не допускається часткова відмова від спадщини — допускається лише повна відмова від спадщини. Іншими словами Ви можете успадкувати разом з правами, які належали спадкодавцю і його обов’язки перед іншими особами. Успадкувати можна усі права та обов’язки, що належали померлій особі на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.
Нагадуємо ,що за отриманням консультації та захистом своїх прав можна звернутися до Чечельницького бюро правової допомоги Гайсинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 09-00 год. до 18-00 год. за адресою: смт. Чечельник, вул. Свято- Михайлівська 7 або за телефоном (04351) 2-10-47, та безкоштовним номером 0 800 213 103, також за правовою інформацією заходьте на довідково-інформаційну платформу правових консультацій WikiLegalAid за адресою https://wiki.legalaid.gov.ua
