Шкідливі умови праці на підприємстві: обов'язки роботодавця
Протягом роботи на працівників впливають різні чинники, які можуть спричинити негативні наслідки для організму. Це несприятливо впливає на психофізіологічний стан, працездатність працівників і відбивається на техніко-економічних показниках підприємства. З’ясуємо, що за таких умов повинен робити роботодавець.
Основні обов’язки роботодавця
Роботодавець повинен забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, в установі, організації. Цього вимагає стаття 153 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Але подробиць щодо цього КЗпП не надає. Це прерогатива іншого нормативно-правового акта —Закону про охорону праці.
Обов’язки роботодавця щодо організації та функціонування системи управління охороною праці (СУОП) на підприємстві визначає стаття 13 Закону про охорону праці:
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Для цього роботодавець забезпечує функціонування СУОП, а саме:
- Створює відповідні служби та призначає посадових осіб, які забезпечують розв’язання конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права й відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює, чи їх дотримують.
- Розробляє за участю сторін колективного договору та реалізує комплексні заходи, щоб досягти встановлених нормативів і підвищити наявний рівень охорони праці.
- Забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються.
- Упроваджує прогресивні технології, досягнення науки й техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо.
- Забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устатковання, моніторинг за їх технічним станом.
- Забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і здійснення профілактичних заходів, які визначили комісії за результатами розслідування цих причин.
- Організовує аудит охорони праці, лабораторні дослідження умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання й устатковання, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку й строки, визначені законодавством, та за їх підсумками вживає заходів, щоб усунути небезпечні й шкідливі для здоров’я виробничі чинники.
- Розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють на підприємстві та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безплатно забезпечує працівників нормативно-правовими актами й актами підприємства з охорони праці.
- Контролює, чи дотримують працівники технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткованням та іншими засобами виробництва, використовують засоби індивідуального й колективного захисту, виконують роботи відповідно до вимог з охорони праці.
- Організовує пропаганду безпечних методів праці та співпрацю з працівниками у сфері охорони праці.
- Вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі аварій та нещасних випадків на підприємстві.
Право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці встановлюють і статті 22—24 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та стаття 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966. Наша держава ці права також закріпила у статті 43 Конституції України та інших законодавчих актах.
На підприємствах, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних чинників, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, необхідно проводити атестацію. Як це робити, визначає Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 № 442.
Основна мета атестації — врегулювати відносини між роботодавцем і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові та безпечні умови праці, пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях працівників проводять відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248.
Атестація має важливе соціально-гігієнічне значення: дає змогу своєчасно виявити шкідливі й небезпечні виробничі чинники, визначити пріоритетні напрями модернізації обладнання і технологічних процесів, розробити та впровадити цілеспрямовані санітарно-гігієнічні й медико-профілактичні заходи відповідно до специфіки умов праці на конкретних підприємствах.
Через технологічні особливості виробництва забезпечити повною мірою здорові умови праці неможливо. Тож, щоб забезпечити соціальні гарантії працівникам, зайнятим у шкідливих і важких умовах праці, держава гарантує їм право на пільги й компенсації.
На роботах із шкідливими умовами праці працівникам видають безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. А на роботах із особливо шкідливими умовами праці — лікувально-профілактичне харчування.
Нині порядок безплатної видачі молока законодавство не регулює. Тож роботодавець самостійно розв’язує всі питання щодо безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці. Їх урегульовують у колективному договорі або угоді на підставі результатів атестації. На цьому наголошує Мінсоцполітики у листі від 11.05.2018 № 790/0/101-18/283.
Якщо атестацію не провели, роботодавцю загрожує адміністративна відповідальність за порушення строку атестації та порядку її проведення. Підстава — стаття 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стаття 265 КЗпП.
Роботодавець зобов’язаний власним коштом організувати попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічний обов’язковий медогляд осіб віком до 21 року. На це вказують стаття 169 КЗпП і стаття 17 Закону про охорону праці.
Як проводити медичні огляди працівників, визначає Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ вiд 21.05.2007 № 246 (далі — Порядок).
Попередній медогляд проводять, щоб визначити стан здоров’я працівника та спроможність виконувати доручену йому роботу. У разі дії шкідливих виробничих чинників на здоров’я працівника саме дані попереднього медогляду допоможуть вчасно розпізнати професійне чи професійно обумовлене захворювання. Періодичний медогляд дає змогу вчасно діагностувати погіршення стану здоров’я працівника та запобігти незворотним змінам в організмі.
Порядок організації медичних оглядів передбачає проведення досліджень за показниками, визначеними Гігієнічною класифікацією праці. З огляду на дані лабораторних досліджень на конкретних робочих місцях складають Акт визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, за формою згідно з додатком 1 до Порядку.
Є категорія працівників, умови праці яких відносять до певного класу шкідливих умов праці без проведення досліджень. Зокрема, за Гігієнічною класифікацією праці до таких належать:
— працівники, які виконують роботи в спеціалізованих медичних, інфекційних, туберкульозних, ветеринарних установах та підрозділах, спеціалізованих господарствах для тварин, які оцінюють як небезпечні умови (4 клас), якщо працівники проводять роботи зі збудниками або мають контакт із хворими особливо небезпечних хвороб;
— працівники підприємств м’ясної та шкіряної промисловості, робітники, зайняті ремонтом та обслуговуванням каналізаційних систем (2 ступінь 3 класу);
— працівники, які мають контакт зі збудниками інших інфекційних хвороб, а також працівники патоморфологічних відділень, прозекторських, моргів (3 ступінь 3 класу).
Якщо працівник ухиляється від обов’язкового медогляду без поважної причини, роботодавець зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження зарплати, а також має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності.
Головний спеціаліст Відділу профілактики та розслідування нещасних випадків
Управління контрольно-первірочної роботи Головного управління
Пенсійного фонду України у Вінницькій області
Рутковський Іван Анатолійович
