Небесне військо поповнив ще один Герой з Ольгопільщини: свій останній бій воїн прийняв на Луганщині
Скорботний подзвін знову пролунав у нашій громаді… Сьогодні небо і земля навіки прийняли в обійми ще одного мужнього воїна, Героя-земляка - Полончука Андрія Петровича.
Багато людей прийшли провести його в останню земну дорогу, зі сльозами на очах схилили голови у жалобі, усвідомлюючи яку високу ціну віддав Андрій Петрович за нашу свободу. Також у траурному мітингу взяла участь голова Гайсинської РДА Людмила Головашич та голова Ольгопільської сільської ради Микола Савченко.
Зі слів виступу голови Ольгопільської громади М.Савченка на похованні:
«Війна продовжує приносити горе та біль у наші родини. Трагічна звістка, знову сколихнула Ольгопільську територіальну громаду... Чергове життя забрала клята війна.
Сьогодні Ольгопіль прощається зі своїм славним героєм-земляком Полончуком Андрієм Петровичем, який загинув 9 лютого 2024 року під час виконання свого громадянського і військового обов’язку, при заході на позицію, попав під обстріл системи залпового вогню і міномету, поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району. В бою з російським агресором за рідну Україну, її цілісність і незалежність, за честь і гідність свого народу віддав найцінніше, що є у людини - життя.
Народився Андрій Петрович 21 жовтня 1971 року в нашому рідному селі Ольгопіль.
Закінчив школу, вступив на навчання до місцевого профтехучилища №35.
У 1989-1991 роках був призваний до лав Збройних сил України.
Після армії, навчався у Козятинському училищі залізничного транспорту.
Трудова діяльність було різноплановою. Працював в ПТУ №35, райавтодорі та у сільгосппідприємствах.
Андрій Полончук був добрим, розумним, життєрадісним та щирим, будував свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував своїх близьких та друзів, мріяв та любив.
У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, шостого березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений до військової частини А 2573.
Захищав Україну та нас з вами, будучи солдатом-кулеметником - у складі першого стрілецького відділення, першої стрілецької роти, першого стрілецького батальйону.
За військові заслуги нагороджений медаллю "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Андрій Петрович був мужнім воїном, патріотом нового покоління та віддав своє життя, щоб ми з вами, і вся Україна могли мирно жити далі.
Про це важко говорити, болісно на душі… Неможливо жодними словами передати той біль втрати, який зараз відчувають: дружина - Альона Анатоліївна, доньки – Аня і Таня, сестри Людмила Петрівна та Оксана Петрівна, вся родина, бо найжахливіше в житті – це хоронити свого чоловіка, батька, брата, друга.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Нехай душа загиблого Андрія Полончука знайде вічний спокій…
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях…
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас…»
