85 років від дня народження НЕЗЛАМНОГО
6 січня виповнюється 85 років від дня народження Василя Семеновича Стуса – українського поета, перекладача, дисидента. Життя і творчість Василя Стуса — це велика Любов до України, до українського народу та абсолютна відданість боротьбі за найвищі ідеали людства.
З нагоди ювілейної дати у КЗ «Публічна бібліотека» Ольгопільської територіальної громади оформлена книжкова виставка «І в смерті з рідним краєм поріднюсь».
Тож народився В. С. Стус 6 січня 1938 р. у хліборобській родині в с. Рахнівці на Вінниччині. Після закінчення школи, навчався в Донецькому педінституті. Далі вчителював, служив в армії, працював в газеті. У 1959 р. у «Літературній газеті» з’явилися перші вірші поета. З 1961 р. викладає українську мову та літературу в 23-й Горлівській школі. У 1963 р. вступає до аспірантури Інституту літератури ім. Шевченка в Києві. Бере участь у роботі Клубу творчої молоді.
За участь у протесті на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» виключили з аспірантури. Відтоді не надрукували жодного рядка. У 1965 р. одружився з Валентиною Попелюх, та народився син Дмитро. У 1970 р. на похороні Алли Горської звинуватив владу у її вбивстві. У Брюсселі виходить його перша книжка «Зимові дерева». У 1972 р. разом з іншими українськими поетам його було заарештовано й засуджено. Ув’язнення відбував у Мордовії.
Після завершення основного терміну відправили у заслання. Після повернення відмовився від радянського громадянства. У 1979 р. повертається та працює у Києві. У 1980р. знову був засуджений до 10 років ув’язнення та 5 років заслання. 28 серпня 1985 р. його відправили у карцер, де він оголосив голодування.
Знищений фізично, Стус залишався незламним морально: «Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».
У ніч із 3 на 4 вересня 1985р. у карцері табору особливого режиму на Уралі, не доживши 6 років до розпаду СРСР, у віці 47 років помер незламний українець Василь Стус.
