Івана Гука та Олександра Лавренюка посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, Указом Президента України, військовослужбовців - Олександра Олеговича Лавренюка та Івана Петровича Гука посмертно нагороджено орденами «За мужність» ІІІ ступеня.
Сьогодні, 6 вересня, голова Ольгопільської сільської територіальної громади Микола Савченко та начальник 4 відділення Гайсинського РТЦК та СП Сергій Пустовий, передали відзнаки від Президента родинам загиблих захисників України з Ольгополя.
Герої живуть доти, поки про них пам'ятають:
- Іван Петрович ГУК народився в селі Ольгопіль 29 червня І979 року. Навчався в Ольгопільській школі та ПТУ №35. Строкову військову службу проходив у 1997-1998 роках у прикордонних військах на посаді стрілець-снайпер.
У мирному житті довгий час працював будівельником.
Під час широкомасштабного вторгнення російських окупантів, на передовій захищав українську землю, був помічником гранатометника другого стрілецького відділення військової частини А7085.
Ольгопільська громада отримала лист-подяку від командира військової частини, в якій служив Іван Гук:
«Командування першого окремого стрілецького батальйону міста Вінниці висловлює слова безмежної вдячності Ольгопільській сільській раді за односельця - ГУКА Івана Петровича.
За період проходження служби у військовій частині А7085, ГУК Іван Петрович зарекомендував себе з позитивної сторони. Наполегливий та не розгублюється перед труднощами. Має достатню професійну підготовку для виконання обов'язків. Проявляє розумну ініціативу там, де це можливо…». На жаль ця подяка дійшла у громаду вже після загибелі захисника.
Загинув Іван Петрович 16 лютого 2023 року біля села Невське Луганської області.
- Олександр Олегович Лавренюк народився у селі Ольгопіль 28 серпня 1994 року. Провів тут дитячі та юнацькі роки. Після навчання у місцевій школі, опановував професію водія-електрика у профтехучилищі №35.
Згодом, заочно, здобував освіту за фахом інженер-електрик у Київському політехнічному інституті.
Трудовий шлях Олександра Лавренюка був насиченим, він працював у багатьох містах України - Києві, Вінниці, Хмельницькому.
Далі працював у Німеччині, але після початку широкомасштабного вторгнення росії, повернувся в Україну.
Коли російська навала ступила на українську землю, Олександр не міг стояти осторонь і вже з перших днів захищав Батьківщину. У складі 106-ї окремої бригади Хмельницької територіальної оборони військової частини А 7034 вивозив людей Київщини у безпечні міста на захід України.
14 березня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил. Службу проходив старшим солдатом у складі військової частини А 7179 на посаді водія гранатометного відділення, взводу вогневої підтримки, роти вогневої підтримки.
За військові заслуги був нагороджений відзнакою Президента «За оборону України», медаллю «Ветеран війни - учасник бойових дій» та відзнакою командира 106 окремої бригади Хмельницької ТРО
Загинув Олександр Олегович 17 лютого 2024 року в районі населеного пункту Тягинка Херсонської області.
Вічна пам'ять Героям
