У селах Ольгопіль та Демівка вшанували пам’ять Захисника України Олега Мазура
Сьогодні, 21 січня, у селах Ольгопіль та Демівка відбулися пам’ятні заходи з нагоди річниці загибелі Захисника України Олега Анатолійовича Мазура. Жителі громад, рідні, близькі, представники місцевої влади та всі небайдужі зібралися разом, щоб вшанувати світлу пам’ять Героя. До місць пам’яті було покладено живі квіти, а присутні схилили голови у хвилині мовчання — на знак глибокої шани, вдячності та скорботи за воїном, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
З виступу голови Ольгопільської громади Миколи Савченка на Алеї Пам’яті у с. Ольгопіль: «У цей скорботний день, ми зібралися разом, щоб згадати життєвий шлях і подвиг нашого земляка, Захисника України — старшого лейтенанта 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» Олега Анатолійовича Мазура.
Олег Мазур народився 30 березня 2002 року в селі Демівка. Його дитинство та юність були тісно пов’язані з Вінниччиною — шкільні канікули він часто проводив у бабусі в Ольгополі, навчався у ліцеї №6 міста Вінниці. З юних років обрав шлях служіння Україні, отримавши ґрунтовний військовий вишкіл у Кам’янець-Подільському військовому ліцеї, а згодом — у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Цей свідомий вибір визначив усе його подальше життя. Після дострокового випуску Олег без вагань прийняв рішення йти на війну. Він обрав для себе загін спеціального призначення «Сталевий кордон» і служив на посаді заступника начальника прикордонної застави. Воював на найгарячіших напрямках східного фронту — під Кліщіївкою, Бахмутом, Куп’янськом. Був командиром, на якого рівнялися: сміливим, відповідальним, відданим. Рятував побратимів, безстрашно виконував бойові завдання, проявляв справжній офіцерський характер.
21 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання, Олег Мазур загинув унаслідок ворожого удару з безпілотника. Йому було лише 21 рік… Але за цей короткий час він встиг зробити більше, ніж дехто за ціле життя — віддав себе за Україну, за кожного з нас.
Сьогодні, згадуючи Героя, ми низько вклоняємося його родині — рідним і близьким. Ваш біль — це біль усієї громади. Ми розділяємо вашу скорботу і щиро дякуємо за сина, внука, земляка, який став Героєм для всієї країни.
Пам’ять про Олега Мазура житиме не лише в наших серцях, а й у справах — у назві провулка, у нагородах, у вдячності майбутніх поколінь. Він був і назавжди залишиться прикладом честі, мужності та безмежної любові до Батьківщини.
Наша пам’ять — вічна».
Слава Україні!
Героям Слава!
