Громада попрощалась з захисником України Сергійєм Сичом
Сьогодні село Демівка Ольгопільської громади віддали останню шану та провели в останню путь воїна, який до кінця залишився вірним Україні. Війна безжально обірвала життя молодого, сильного, мужнього захисника України- СИЧА СЕРГІЯ ПАВЛОВИЧА.
Із виступу голови Ольгопільської сільської ради Микола Савченка на похованні: "Сич Сергій Павлович народився 6 травня 1998 року в Луганській області, у селищі Новотошківське. Там минули його дитинство і юність. Він закінчив Новотошківську школу, а згодом навчався у Лисичанському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних копалень». Думав про сімейне життя, професію, майбутнє.
Але росія перервала усі мирні плани.
У 2017 році Сергій підписав контракт і пішов захищати Україну в зоні проведення АТО. Три роки служби стали для нього школою мужності, відповідальності та бойового братерства.
З 2020 по 2022 рік працював на різних роботах, намагався жити звичайним життям.
Та з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, у 2022 році, він знову без вагань став до лав оборонців держави. Молодший сержант Сергій Сич був навідником-оператором четвертої механізованої роти другого механізованого батальйону військової частини А0998.
Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках — захищав Нью-Йорк, Торецьк, Бахмут, Костянтинівку, Часів Яр.
У 2023–2024 роках після поранення працював інструктором на Яворівському полігоні, передаючи свій досвід іншим військовослужбовцям. Але, попри можливість залишитися в тилу, знову повернувся туди, де було найважче — до своїх побратимів, на лінію вогню.
Ворог зруйнував майже все, що було для Сергія Павловича дорогим: рідне місто, звичне мирне життя, багатьох близьких людей і бойових побратимів. Та він не дозволив зламати в собі головного — української честі, гідності й відданості своїй державі.
За мужність і самовідданість був нагороджений відзнакою «Ветеран війни – Учасник бойових дій», почесним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий Хрест", медалями «За оборону міста Бахмут», «За оборону міста Часів Яр», «Честь і Слава».
У березні 2025 року родина придбала будинок і переїхала на постійне місце проживання до села Демівка. Сергій дуже хотів приїхати до батьків, побачити їхню нову домівку, розділити радість спокійного родинного життя.
Але не встиг…
15 липня 2025 року під час стрілецького бою з противником у районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області Сергій загинув, до кінця виконуючи свій військовий обов’язок.
До 6 лютого 2026 року Сергій Сич вважався безвісти зниклим, але на жаль він повернувся додому «на щиті».
Низько схиляємо голови перед матір’ю — Тетяною Володимирівною, перед батьком — Павлом Павловичем, перед братом — Олександром Павловичем.
Щиро співчуваємо усім рідним, близьким, друзям, побратимам — усім, хто пам’ятає, знав та шанував Сергія Сича. Розділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами у цю важку годину.
Жодні слова не зможуть загоїти цю втрату. Але пам’ять про Сергія — його мужність, його вірність Україні, його жертовність — житиме у серцях людей і в історії України.
Світла і вічна пам’ять Сичу Сергію Павловичу".
Слава Україні…
Слава її Героям…
