Прихованохоботники у посівах ріпаку
Зкожним роком в Україні збільшуються посіви ріпаку, тому відмічено і тенденцію збільшення чисельності різноманітних фітофагів, які шкодять рослинам. Широко розповсюдженими шкідниками є прихованохоботники, шкідливість яких характерна і для нашої області.
Вже у ІІ декаді березня на посівах озимого ріпаку, за встановлення середньодобової температури повітря 4 - 7° тепла, очікується поява імаго чорного стеблового (хрестоцвітого) прихованохоботника (Ceutorhynchus picitarsis), які починають першими виходити з місць зимівлі. Яйця відкладають від вересня до березня у пазухи листків, у грубіші жилки листків, кореневу шийку. З яєць відроджуються личинки, які «виїдають ходи» у кореневій шийці, нижній частині стебла, листках. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні ґрунту, особливо у разі сильних вітрів. Верхівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина вимерзає або формує бічні пагони (часто це явище діагностують як пошкодження від морозу). У рослин, що збереглися, в'януть та обпадають листки, ріст уповільнюється.
Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorrhynchus napi Gyll) найбільш шкідливий серед прихованохоботників. Імаго з'являються навесні другим після хрестоцвітого прихованохоботника, за температури повітря вище 6° тепла вони виходять із місць зимівлі, а вже масово вилітають за температури 9 - 12° тепла. Рано навесні (часто у середині березня, ще до початку відновлення вегетації), коли впродовж 7 - 10 днів максимальна денна температура перевищує 9° тепла, самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку (нижче на 1 см за верхівку пагона). У місцях проколів на стеблі видно темні плями. Личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла та його зигзагоподібне вигинання у вигляді латинської літери "s". Пошкоджений пагін хворобливо потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте та достигає. У м'якоті стебла вздовж переміщення личинок видно коричневаті сліди їхньої життєдіяльності.
Стебловий капустяний прихованохоботник (Ceutorrhynchus guadridens Panz.) пробуджується у першій половині квітня, коли температура верхнього шару ґрунту прогрівається до 8 - 9°тепла. Жуки живляться на дикорослих, а пізніше на культурних капустяних рослинах. На початку травня самки відкладають по 3 - 4 яйця у середню жилку листка, рідше - в черешок та стебло, плодючість самки становить 40 - 60 яєць. Місця відкладання яєць здуваються та нагадують бородавки. Відроджені личинки через 4 - 7 діб прогризають хід у черешок листка, а потім переміщуються по стеблу донизу, іноді до кореневої шийки. На великих листках розвиток личинки завершується у черешку, без переходу в стебло. Ходи личинок добре помітні у вигляді коричневих смужок, які просвічуються. В одному листку може розвиватися 15 - 20 личинок.
Пошкоджені рослини відстають у рості й часто гинуть. На насінниках відмирають та обпадають листки, переламуються квітконосні пагони, насіння стає плоским. Розвиток личинок завершується через 20 - 30 діб, після чого вони зариваються у ґрунт, де заляльковуються на глибині 2 - 3 см.
Ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник (Ceuthorrhynchus assimilis Payk.) зявляється на посівах за середньодобової температури повітря 7 - 8°С. Імаго вигризають на стеблах, квітконіжках, бутонах та інших органах невеликі виямки. У другій половині травня та до кінця червня самки відкладають по 1, рідше по 2 яйця всередину молодих стручків хрестоцвітих культур через прогризені ними отвори.
В один стручок можуть одночасно відкласти яйця декілька самок, тому часто в одному стручку зустрічається кілька личинок. Плодючість самок сягає 30 - 40 яєць. Личинки за 30 днів свого розвитку з'їдають повністю або частково 3 - 7 насінин у стручку. Наприкінці червня - початку липня дорослі личинки прогризають отвори в стінках стручків та падають на землю. На глибині 2 - 4 см вони заляльковуються.
Для моніторингу та контролю прихованохоботників на ріпаку використовують жовті чашки-пастки, які розміщують краями полів на початку відновлення вегетації навесні, за температури повітря 4 - 6° тепла. Жовті пастки є простим, дешевим та доступним діагностичним приладом, що дає змогу побачити, скільки шкідників є у полі на цей момент та обрати стратегію захисту.
Пастки наповнюють водою з додаванням мийного засобу, а за перевищення ЕПШ прихованохоботників (ЕПШ великого ріпакового та насіннєвого становить 2–4 жуки на 25 рослин або 10 жуків на жовту пастку за 3 доби; капустяного стеблового - 20 жуків на жовту пастку за 3 доби або 4 жуки на 25 рослин) рекомендується вжиття захисних заходів.
